Мета цієї статті – пояснити більше про шляхформування життєстійкості. Перш за все, дозвольте мені сказати, що шлях до життєстійкості не є легким і швидким. Він складний, глибокий, на ньому є біль, але він також сповнений сміху, мудрості та краси. І в ці непевні часи війни наш біль проявляється як у фізичній, так і в емоційній сферах.
Однією з причин нашого емоційного болю є те, що більшість з нас певною мірою боїться змін. Зараз ми стикаємося зі змінами на багатьох рівнях: глобальному, економічному, у сфері охорони здоров’я, особистому та соціальному. По суті, віна стала таким собі цунамі змін, а з нею прийшли великі сумніви, страх, невпевненість, втрати і біль.
Однак важливим елементом життєстійкості та шляху її формування полягає в тому, як ми сприймаємо себе в контексті болю. Йдеться не про те, щоб засуджувати себе чи намагатися виправити кривду. Радще тут мова про те, щоб бути чітким та ясним у своїх думках. Для цього. Можна поставити собі кілька запитань із представленого тут переліку важливих запитань: Як я справляюся з емоційним болем? Чи є у мене фізична реакція на нього? Чи прагну я уникати його або мінімізувати? Чи я заперечую його, заповнюючи їжею, покупками, психотропними речовинами?
Відповідь на ці запитання, це своєрідна внутрішня робота з власним “Я”.
Ця внутрішня робота нелегка, але й люди. Які розвивають власну життєстійкість – далеко не ліниві.
Те, як ми дивимося на себе в контексті болю, може дати нам розуміння того, як ми схильні з ним справлятися. Життєстійкі люди дуже обережні в тому, що розповідають про біль. Це не означає, що вони заперечують те, що сталося щось жахливе, або вдають, що це не завдає їм глибокого болю, але вони здатні визначити, які думки є продуктивними, а які – деструктивними. Вони знають, що їхні думки можуть впливати на їхні почуття і таким чином впливати на їхні дії.
У 2007 році, невдовзі після того, як моєму (нині покійному) чоловікові поставили діагноз “рак на останній стадії”, він зайняв позицію великого прийняття і вдячності. Це не означало, що він просто чекав смерті або здався, але він був дуже реалістичним щодо прогнозу для свого прогресуючого раку надниркових залоз. Він продовжував вести щоденник подяки, який розпочав у 2002 році, і заповнював свої списки вдячності, включаючи конкретних медичних працівників, які проявили співчуття, або друзів, які відвідали його у лікарні. У певному сенсі це може здатися вам сумнівним прикладом життєстійкості, адже він явно не “переміг” рак. І все ж, у цій подорожі мій чоловік кинув виклик своєму негативному фізичному стану і водночас зміг побачити те, що є гідним у його повсякденному житті.
Намагаючись побачити те, що йде добре (те що є добрим у щоденній рутині) кожного дня, життєстійкі люди здатні відволіктися від болю, нехай навіть на короткий час. Справа в тому, що цей ледь помітний зсув піднімає їм настрій.
За роки досліджень для моєї книги про горе і втрату, а також вислухавши тисячі вдів, я помітила, що велика сила криється в тому, щоб знайти щось, на що можна чекати з нетерпінням. Стійкі люди часто розповідають мені, що, незважаючи на трагічну втрату, вони змогли розширити своє бачення, звернувши свій зір до чогось хорошого, що виходить за рамки їхнього сьогодення. Для прикладу, вони з нетерпінням чекали на майбутнє сімейне свято, зустріч книжкового клубу, заняття з йоги або навіть телефонний дзвінок. Вони відчували важкість втрати і водночас легкість очікування чогось нового. Зосередження на тому, що є добрим, щодня допомагало їм укріплювати та розвивати почуття самоконтролю та оптимізму.
Крім того, на шляху життєстійкі люди вірять, що є речі, які вони все ще можуть контролювати. І тому вони, як правило, зосереджуються на цих речах, таких як їхні думки та мікро-дії. Вони знають, що дрібниці, які вони роблять, хоч і здаються незначними для інших, допомагають їхньому загальному благополуччю.
Люди, які йдуть шляхом життєстійкості, також вірять, що добро все ще існує в житті. Вони шукають тих, хто навчає мудрості і практикує доброту. Творчість також високо цінується тими, хто став на шлях життєстійкості. Вони розуміють, що творчість існує не лише для того, щоб збагатити людський досвід, але й має власне джерело сили. Вони виділяють час, щоб вчитися у тих, хто творить, а також досліджувати і розвивати власну творчість. І якщо ви застрягли в роздумах, що робити далі, коли справа доходить до творчого потоку, мій дорогий друг і наставник доктор Діпак Чопра, у якого я взяв інтерв’ю для цієї ексклюзивної статті в Organic Spa Magazine, розповідає про те, як активувати творчий потік.
Чопра каже: “Творчість розгортається в наступні етапи: запланований результат, збір інформації, аналіз інформації, інкубація через медитацію, спонтанне осяяння, натхнення, реалізація, інтеграція, втілення”. Чопра додає: “Це зміна контексту, тобто стосунків та історії”.
Історії, які ми розповідаємо собі про те, як ми переживемо цю війну, може формувати не лише те, як ми спілкуємося з іншими, але й наше внутрішнє буття.
Переклад з англійської та адаптація: Назарій Петрів
Джерело: Meekhof, Kristin (2020). “Mental Detox” for Organic Spa Magazine.