Значення символу Карітасу
В символі Карітасу ми бачимо в центрі зображений хрест, від якого у вигляді хвилястих ліній походить вогонь.
Хрест є знаком нашого спасіння. Смерть є наслідком гріха. А Ісус Христос будучи безгрішним, не підлягав законам смерті, проте помер, віддавши на хресті своє життя заради людини – свого творіння. Знищивши смерть, Він подарував людині життя.
Христос відмовився від себе, все Його земне життя було прожите для людини і заради неї, Він віддав себе всього людям аж до смерті.
А тим, які увірували в Ісуса як Спасителя, Він заповідав бути Його учнями, Його послідовниками а це означає чинити так, як Він чинив, тобто служити своєму ближньому.
Тому Церква від початків свого народження з поміж усіх людей особливу увагу приділяла найбільш потребуючим. Зараз, почутий Церквою голос Христа виконується, не лише спонтанно чи індивідуально, але й спільно, вилившись в нову внутрішню спільноту Церкви – Карітас (від лат. «caritas» – милосердя, самовіддана, безкорислива любов).
Вогонь є символом милосердної любові, оскільки саме він, будучи джерелом світла й тепла, символічно зігріває серця, перемагаючи холод та байдужість, якими охоплене наше суспільство. Окрім того, вогонь допомагає привернути увагу та має властивість збирати інших навколо себе, що видно на прикладі ватри у відпочинковому таборі, навколо якої люди збираються, щоб поспівати і пережити кілька дружніх моментів, або ж можна згадати про домашнє вогнище в комині.
Місія Божого Сина, яка є місією любові, порівнюється з вогнем самим Ісусом Христом: «Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся!» (Лк. 12, 49).
Любов є одною з Божих чеснот, яка полягає в тому, щоб любити Бога і ближнього. Христос представив любов в якості найважливішої (див. Мт. 22, 36-40) та нової заповіді: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного!
Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 34-35).
Христос навчає, якою повинна бути міра любові: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15, 12-13). Він йде ще далі: «А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт. 5, 44-45).
Святий Павло пише про любов так: «Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте» (Рим. 12, 9-10).
Вогонь є також одним із символів Святого Духа. Іван Хреститель, коли говорить про Христа, каже: «Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем». (Мт. 3, 11). В день П’ятдесятниці Святий Дух зійшов на апостолів у вигляді вогняних язиків: «Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Дії 2, 2-4).
Завдання Духа Святого полягає в тому, щоб зігріти серця людей, щоб вони в свою чергу, стали свідками Божої любові. Вогонь, що горить в свічках і лампадках, уособлює терпеливу і стійку віру, символізує перемогу світла над темрявою та любові над егоїзмом.
Отож, дивлячись на хрест, ми приходимо до Ісуса Христа, щоб зачерпнути у Нього життя, а оживши, прагнемо подібно як Він, поділитись, віддати його, через запалену вогнем любов, іншим.