Ця історія – справжня нагода зігрітися від серця й знати, що немає нічого неможливого, коли у тебе є сила волі та впевненість у собі!
Наша Юля – сонячна дівчина та справжнісінька леді. Вона завжди акуратно розчесана і заплетена, обожнює різнобарвне вбрання, яке завжди прикрашає улюбленим перстнем із квіткою, який їй колись подарувала материна подруга.
У «Дружній майстерні» Юля від самісінького початку проєкту, але нагоду перебороти свій давній страх перед кіньми, отримала лиш нещодавно – із запуском занять з іпотерапії у багатопрофільному навчально-реабілітаційному центрі імені Святого Миколая.
«У Юлі вже був досвід з кониками, але вона завжди мала страх. Я думаю, що це страх перед великими тваринами, адже собак, котиків та інших, вона не боїться», – пригадує пані Надія, Юлина мама.
Іпотерапія – це форма фізіотерапії, в якій використовуються коні задля покращення рухових, психічних і емоційних станів людини. Та для Юлі це також стало справжнім відкриттям та способом перебороти фобію.
«Десь близько 10 років тому у нас був перший досвід із конями», – зазначає пані Надія. – «Але тоді вона боялася навіть підходити до них, не те, що гладити».
На початку заняття наша подруга була напружена та схвильована, постійно поглядала на маму та інших друзів. Минали хвилини за хвилинами і під наглядом фахівців Юля все більше розслаблялася: лагідно поплескувала видовжені морди Луни та Кептарика, годувала їх з долоні смаколиками.
«Була дуже сприятлива атмосфера, видно що дівчата(іпотерапевти – Д.М.) мають великий досвід праці з людьми з особливими потребами. Вона боялась, але дуже хотіла покататись на конику і мабуть довірилась дівчатам», – ділиться Юлина мама.
Уже на першому занятті вона перестала боятися коней і стала відчувати радість та задоволення від їхньої взаємодії. Уперше за останній десяток років, Юля наважилася залізти на коня і навіть трішки покерувати Кептариком: впевнено трималася за віжки, дослухалася до порад іпотерапевта, а особливо, до руху самого коня.
«…Юля пишається собою, що змогла і їй хочеться ще», – ділиться Надія. – «Ще вона зізналася, що молилася, аби не боятись».
Юля – приклад сили та наполегливості, який здатен надихати. Її історія нагадує нам, що незалежно від наших страхів, ми завжди маємо шанс перетворити їх на наші досягнення.
Пам’ятаймо, що справжня сила лине зсередини, коли ми віримо у себе та ніколи не здаємося перед перешкодами. Давайте бороти власні фобії, як Юля, з відвагою та любов’ю у серці, і перетворимо наші мрії на реальність.