Війна триває, це очевидний для усіх українців факт. Якщо на початку повномасштабного російського вторгнення більшість громадян жила “близькою надією”, то сьогодні все більше людей усвідомлюють усю складність дійсності у якій перебувають і навчились потроху адаптовуватись до неї. Проте існує одна надважлива і надвразлива когорта населення, яка чи не найбільше страждає від війни залишаючись найменш захищеною групою і це – украхнські діти.Діти,а особливо молодшого шкільного віку – слабо пам’ятають, що таке жити у мирний час, а чимало з них – просто не знають іншого життя, як лише життя під час тривог, обмежень та ракетних обстрілів.Команда Центру Життєстійкості підібрала кілька найпростіших, але дієвих інструментів, якими можуть скористатися дорослі (батьки, опікуни чи піклувальники) для того, щоб підтримувати та розвивати навичку життєстійкості у дітей.
1. Розмовляйте з дитиною. Коли діти ставлять запитання, відповідайте на них чесно, але простою і зрозумілою (відповідно до віку дитини) мовою. Наагайтеся вибудовувати діалог з дітьми. Для прикладу, запитуйте, що, на їхню думку, відбувається, і вислуховуйтете їхні відповіді.
2. Не нехтуйте їхніми почуттями – діти можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові сказати їм, що страх – це нормально, але вони все одно повинні продовжувати жити далі. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів, наприклад: “Я завжди буду піклуватися про тебе”.
3. Зробіть свій дім емоційно безпечним місцем для вашої дитини. Проводьте багато сімейного часу з дитиною, особливо під час війни. Проводьте більше часу з дитиною, граючи з нею в ігри, читаючи або просто обіймаючи її.
4. Обмежте кількість новин, які дивиться ваша дитина під час війни. Вимикайте телевізор або радіо, коли йде репортаж про війну. Вам не потрібно приховувати від дітей те, що відбувається у світі, але й не потрібно піддавати їх постійним розповідям про війну. Приберіть подалі журнали та газети з великою кількістю фотографій війни або страхітливими обкладинками. Слідкуйте за тим, як ваша дитина користується Інтернетом, щоб переконатися, що вона не відвідує сайти, які містять криваві розповіді про війну.
5. Усвідомте, що стреси війни можуть посилювати щоденні стреси. Зазвичай ваші діти можуть впоратися з проваленою контрольною чи дражнилкою, але будьте готові до того, що вони можуть відреагувати гнівом чи поганою поведінкою на стрес, який у звичайних обставинах не викликав би у них ніякого занепокоєння.
6. Під час війни розробіть розпорядок дня і дотримуйтесь його.
У період невизначеності та емоційної турбулонтності наяність розпорядку дня, може слугувати таким собі якорем надійності та здатнності зберігати контроль над власним життям та діями не лише для дітей, але й дорослих. Дітей заспокоює регулярний графік. Наприклад, якщо домашнє завдання виконується в певний час, переконайтеся, що ви залишаєте цей час для домашніх завдань.
7. Переконайтеся, що ви турбуєтесь про себе.
Якщо ви цього не зробите, у вас може бути менше терпіння та креативності в той час, коли ваші діти потребують і того, і іншого, щоб запевнити їх у власній безпеці. Піклуйтеся про себе, щоб мати змогу піклуватися про свою дитину. Багато людей вважають, що звернення до вищих сил, чи то через організовану релігію, чи то приватно, може допомогти.
8. Говоріть дітям, що з ними все буде добре.
Запевніть їх, що вони будуть під захистом. Складіть план дій на випадок надзвичайної ситуації для сім’ї і розкажіть про ті його частини, які, на вашу думку, дитина може зрозуміти. Розкажіть дітям про плани на випадок надзвичайних ситуацій, які є в їхніх школах, і підготуйте їх до них – деякі школи закриваються в надзвичайних ситуаціях разом з дітьми, і діти повинні знати, що вони будуть захищені в школі, навіть якщо вони не з батьками.
9. Спостерігайте за своїми дітьми, чи не виявляють вони ознак страху і тривоги, які не можуть висловити словами.
Чи стали ваші діти надто причепливими, потребують більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Їхні оцінки раптово погіршилися? Можливо, вони відчувають тиск того, що відбувається в навколишньому світі. Заохочуйте їх писати історії або малювати малюнки, які показують, що вони відчувають, якщо вони не можуть висловити свої почуття словами. При потребі зверніться до фахівців із психічного здоров’я у вашій громаді чи організації, яка надає такі послуги.
10. Заручіться підтримкою вашої дитини.
Те, що ваші діти маленькі, не означає, що вони не можуть виконувати роботу, яка відповідає їхньому віку, наприклад, накривати на стіл або прибирати у своїй кімнаті. Переконайтеся, що ваша дитина знає, як її дії впливають на благополуччя всієї родини. Якщо діти знають, що вони відіграють певну роль і можуть допомогти, вони почуватимуться більш контрольованими та впевненими в собі.
11. Розглядайте ситуацію в позитивній перспективі для вашої дитини.
Ваші діти повинні знати, що війни – закінчуються. І так, це нормально коли в момент невизначеності та військових дій вони відчувають страх, але ви повинні вчерговий раз підтримати дитину та повторити те, що всі війни мають початок та кінець. І незважаючи на сьогоднішні труднощі – слід планувати та мріяти про мирне та добре майбутнє.
Переклад з англ.: Назарій Петрів
За матеріалами: Resilience in a time of war: Tips for parents and teachers of elementary school children. American Psychological Association.
Команда Центру Життєстійкості проводить групи для батьків за протоколом Батьківство без стресу, і усі охочі можуть приєднатися до груп офлайн чи онлайн зареєструвавшись у гугл фомі за посиланням: http://bit.ly/4d6N0BH